• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Cторінка психолога

Творчі здібності дошкільників

Яких дітей називають здібними? Як проявляє, себе обдарована дитина? Як відбувається її подальший розвиток? Що можна зробити для її підтримки?
Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови життя і навчання ровесників повинні бути рівні.

Що таке обдарованість, які сучасні погляди на цю проблему?

Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами:

- випереджуючим розвитком пізнання;

- психологічним розвитком;

- фізичними даними.

Вчені стверджують, що в обдарованих і талановитих дітей біохімічна й електрична активність мозку підвищена. У ранньому віці обдарованих дітей відрізняє здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити відповідні висновки, рання мова, відмінна пам'ять і великий словниковий запас. Вони вміють класифікувати, використовувати накопичені знання, самостійно придумувати слова, надають перевагу іграм, які вимагають активізації розумових здібностей.

Обдарованих дітей характеризує підвищена концентрація уваги на чомусь, наполегливість у досягненні результату діяльності, яка їм цікава.

У сфері психосоціального розвитку цим дітям властиві такі риси:

- дуже розвинене почуття справедливості;

- широкі особисті системи цінностей (гостре сприймання суспільної несправедливості, високі вимоги до себе й оточуючих, живий відгук на правду, справедливість, гармонію і природу);

- яскраві уявлення;

- добре розвинене почуття гумору;

- розв'язання заскладних проблем;

- перебільшені страхи.

Фізичні характеристики обдарованості

Існує два стереотипи фізичних характеристик обдарованих дітей.

Перший - це діти невеликі на зріст, худорляві, бліді, як правило, в окулярах.

Другий- це вищі зростом, сильніші, здоровіші, гарніші діти, ніж їх не обдаровані ровесники.

Обидва стереотипи далекі від істини. Фізичні характеристики обдарованих дітей такі ж різноманітні, як і самі діти.

Проте, відмічено, що обдарованих дітей відрізняє високий енергетичний рівень, досить низька тривалість сну, вони об'єктивно здорові.

Риси загальної розумової обдарованості:

• ранній прояв високої пізнавальної активності і допитливості;

• швидкість і точність виконання розумових операцій, обумовлених стійкістю уваги й оперативної пам'яті, сформованістю навичок логічного мислення;

• багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

• виражена установка на творче виконання завдань, розвиненість творчого мислення та уяви;

• володіння основними компонентами вміння вчитися.

Розумово обдарованим дітям притаманні такі соціальні якості як ініціативність, стриманість, самовладання, відповідальність. Вони комунікабельні, користуються авторитетом, часто стають лідерами.

Складовою спеціальної обдарованості є обдарованість соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

Моторну обдарованість характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії.

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними видами практичних занять (художньою працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої обдарованості.

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну вікову послідовність у проявах різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється раніше, аніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

Загальна обдарованість слугує основою для розвитку різних видів здібнос- тей.

Психологічна наука розглядає здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання ним певних видів діяльності. Вони не є природженими, а є соціально набутими. Природженими, на думку психолога Б.Теплова, є задатки - певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями полягає також і в тому, що задатки не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

Здібності поділяються на загальні і спеціальні. Показником здібностей є широта і різноманітність можливостей людини.

До загальних здібностей відносять активність дитини, особливо пізнавальну, її неабияку допитливість, свіжість і гостроту сприймання, яскравість уяви, фантазії.

Спеціальні здібності - це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

Усталеної, єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.

Розвиваються здібності у процесі взаємодії дитини з навколишнім світом, під впливом виховання і навчання. Вони формуються в умовах відповідних періодів дитинства та у тісному зв'язку з особливостями віку. Хибною є думка, що коли дитина стає старшою, створюються сприятливіші умови для розвитку її здібностей. Мозок маляти особливо чутливий до різноманітних впливів навколишнього середовища, тому ті чи інші якості ви­ховуються успішніше, ніж у дорослих. Надзвичайно важливо саме у зв'язку з проблемою здібностей орієнтуватися на положення про те, що кожний віковий період розвитку має свої особливості, неповторні достоїнства, а перехід від одного віку до іншого пов'язаний не лише з надбаннями, але й з помітними втратами.

Вікові періоди - це необхідні стадії розвитку, через які переходить кожна дитина. Тому й розвиток здібностей має бути тісно пов'язаний з ними, має враховуватися їх своєрідність. Потрібно орієнтуватися на те, що можливості дітей одного віку складаються неоднаково.

Суттєвими є висловлювання відомих психологів С. Рубінштейна, Б.Ананьєва, Г.Костюка, К.Платонова щодо зв'язку здібностей з діяльністю, розвитком особистості.

Але існує думка, що для розвитку здібностей потрібна посилена діяльність. Чи так це насправді? Не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, яка подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні емоції.

Отже, розвиває здібності діяльність, що викликана власною пізнавальною потребою дитини.

Вищою здатністю людини до творчої діяльності, успішної праці є талант.

Талант - це сукупність здібностей, така обдарованість, яка дає змогу людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати суспільно значущі результати, успішно розв'язувати найскладніші завдання, відкривати і ставити нові проблеми, нові цілі.

Фізіологічні задатки таланту слід шукати у фізичній організації людини (особливості нервової системи, гострота органів чуття, неповторне бачення світу, швидкість реакцій тощо). Однак талант не природжена, а набута здатність людини, він формується і розвивається під впливом соціальних умов. Формування таланту розпочинається з раннього дитинства, спочатку як психологічне визначення природних задатків і схильностей до певного виду діяльності, пізніше як розвиток здібностей і, нарешті, як високий вияв творчості у зрілому віці. Талановитість щодо окремих видів творчості (му­зика, спів, складання віршів, малювання, конструювання) може виявитися уже в ранньому та дошкільному віці.

Так, філософ І. Бентам почав вивчати давньогрецьку мову до того, як навчився ходити, а в три роки вже оволодів граматикою латинської мови.

Н. Вінер у трьохрічному віці творив і читав на трьох мовах. Т. Маколей розпочав свою кар'єру історика в шість років.

Чи існує яка-небудь закономірність, яка визначає ранні прояви обдарованості і таланту?

Перший, хто зробив спробу відповісти на це питання, був відомий англійський психолог Д. Селлі. На основі аналізу великої кількості біографій визначних людей Д. Селлі прийшов до висновку, що за частотою випадків ранніх проявів окремі типи талантів розташовуються у такому порядку:

• музичні;

• таланти у сфері живопису, скульптури, літератури, історії;

• таланти у сфері філософії і природознавства.

Пояснення таке: чим більш спеціальним є даний вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви.

Разом з тим історія знає факти пізнього прояву обдарованості, таланту. І. Крилов почав писати у сорок років, С. Аксаков - у п'ятдесят. Відома слабка шкільна успішність таких колосів науки, як Ч. Дарвін, Б. Паскаль, А. Ейнштейн. Очевидно, прояви таланту були, але вони глушились несприятливими зовнішніми умовами.

І, нарешті, геніальність - це надзвичайно високий рівень здібностей загальних чи спеціальних, який виявляється в тому, що у творчій діяльності особистість досягає таких результатів, які складають цілу епоху в житті суспільства, в розвитку культури, науки, політики.

Ще й сьогодні дослідники ще не можуть дати вичерпну відповідь на всі питання, які постають, з проблеми виховання обдарованої, здібної, талановитої дитини. І разом з тим ряд принципових положень для розвитку педагогічної практики можна визначити вже тепер:

• загальною умовою розвитку здібностей та обдарованості є фізичне здоров'я і природна активність дитини. Звідси випливає, що у переважній більшості діти могли б рости як здібні, обдаровані. І якщо практичні результати з цими передумовами не співпадають, то слід говорити про несприятливі умови, які складаються для дітей у сім'ї, у дошкільному навчальному закладі, в житті, про так звані соціальні фільтри, які не дають змоги кожній дитині розвинути свої здібності;

• визнання своєрідності, унікальності періоду дошкільного дитинства, його особливої ролі у становленні особистості;

• увага, турбота, повага, любов до дитини є тією основою, на якій зростає її впевненість щодо своїх можливостей, інтерес до різних сфер навколишнього життя, здатність дивуватися, захоплюватися, пробувати, досліджувати, фантазувати, вигадувати, запитувати, шукати;

• самоповага й оптимістичний настрій дитини, підставою для якого є позитивні оцінки вихователем її дій і поведінки, - необхідна умова її різнобічної активності, у процесі якої розвиваються загальні і спеціальні здібності;

• особистісно - орієнтована модель взаємодії педагога та дітей;

• забезпечення умов і можливостей для приємного, змістовного спілкування у сім'ї і в дошкільному закладі, для занять, особливо індивідуальних, різними видами діяльності сприяє розвитку пізнавальної й естетичної активності дитини, її здібностей;

• відповідне поєднання навчання і творчих пошуків самої дитини - необхідна умова, за якої розвиваються зацікавлення, інтерес до занять, пізнавальні, естетичні й етичні якості сприймання, гнучкість і нешаблонність мислення, вміння і здібності;

• для розвитку творчих здібностей головне значення має сам процес діяльності дитини -експериментування, а не прагнення отримати кінцевий результат. Це мають усвідомлювати педагоги. Критичні оцінки дія успішності, її результатів викликають стресові ситуації і стають на заваді прояву зацікавленої активності;

• творча особистість педагога, зацікавлене ставлення до дитячої творчості;

• сприймання дитячої творчості як цінності, бережне ставлення до творчої продукції;
• створення сприятливих умов для повноцінного життя, поглибленого оволодіння старшими дошкільниками певною справою, що сприяє розвиткові відповідних інтересів, нахилів, здібностей. У студіях, секціях, гуртках, спеціальних школах 5-6-річні діти оволодівають спеціальними уміннями та навичками, розвивають свої здібності.

Поглиблена робота з обдарованими вимагає розробки індивідуальної програми розвитку дитини. Передує складанню такої програми діагностування, що проводиться психологом та педагогом. Діагностичні дані дають чітку картину особистісно-індивідуального статусу дитини, визначають потенціал її розвитку та прогноз.

Програма розвитку має відповідати таким критеріям:

• концентрація на дитині, яка вчиться, а не на середньостатистичному вихованцеві, який має відповідати програмовим вимогам;

• творчість і лідерство, можливість творчої оригінальної праці і самостійної організації вихованцем свого оточення;

• створення простору для високого рівня мислення (обдарованість проявляється на складних завданнях);

• включення у систему навчання батьків здібних дітей;

• надання дитині змоги спілкуватися з інтелектуально обдарованими;

• неперервний розвиток професійного рівня педагогів, які працюють з обдарованими.

Орієнтовні завдання

на виявлення нахилів та здібностей дітей

Розумові (інтелектуальні) здібності

1. Показати сюжетні картинки дітям на встановлення причинно-наслідкових дій.

2. Прочитати десять слів, запропонувати дитині повторити слова.

3. Запропонувати дитині розказати про щось цікаве (про інші країни, людей, явища, події...).

4. Запитати, які книги читає дитина.

5. Запропонувати вирішити логічні завдання (картинки, ребуси, кросворди...).

Художні здібності

1. Намалювати різноманітні предмети, ситуації, людей.

2. Запропонувати переглянути репродукції картин, висловити свої почуття, думки.

3. Дати завдання на виготовлення аплікації, ліплення, конструювання з будівельного матеріалу за задумом.

Музичні здібності

1. Запропонувати відтворити ритм та мелодію.

2. Проспівати знайому пісню.

3. Програти мелодію на улюбленому музичному інструменті.

4. Проспівати мелодію свого імені.

5. Придумати музичну гру.

Літературні здібності

1. Побудувати розповідь.

2. Придумати щось нове, незвичайне.

3. Виділити головне у розповіді дорослого.

4. Підібрати слова - ознаки для характеристики головних героїв казок, оповідань.

5. Розповісти напам'ять вірш.

Артистичні здібності

1. Зобразити якогось казкового персонажа.

2. Змінити голос для зображення казкового героя.

3. Розіграти сценку.

4. Розповісти про відомих акторів, улюблені фільми, мультфільми.

5. Придумати танець на задану мелодію.

Технічні здібності

1. З набору матеріалів (покидьковий, природний, конструктори тощо) змайструвати споруду, будівлю, машину.

2. Розповісти про будову машини.

3. Зібрати розібрану іграшку.

Типи обдарованості, їх характеристика

за Де Хааком та Кафом

Інтелектуальні здібності

1. Ваша дитина засвоює нові знання дуже швидко і легко.

2. Має почуття здорового глузду і використовує знання у практичних, повсякденних ситуаціях.

3. Вміє розмірковувати. Ясно мислить, не плутається в думках. Встановлює зв'язки між подіями, причиною та наслідком. Добре розуміє недоговорене, здогадується про те, що часто прямо не висловлюють дорослі, але мають на увазі. Встановлює причини вчинків інших людей, мотиви їх поведінки.

4. Швидко запам'ятовує почуте або прочитане без спеціальних зауважень, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам'ятати їй.

5. Знає багато про такі події і проблеми, про які його однолітки не знають і не здогадуються.

6. Багатий словниковий запас, користується новими словами, легко висловлює свою думку.

7. Любить читати книжки, які звичайно читають не однолітки, а діти трохи старші за віком.

8. Вирішує складні завдання, що потребують розумових зусиль.

9. Має різнобічні інтереси. Ставить багато запитань.

10.Випереджає своїх однолітків у навчанні на рік чи два. Часто нудьгує на заняттях, уроках, тому що навчальний матеріал йому вже давно відомий з книжок, журналів, розповідей дорослих.

11.Оригінально мислить і пропонує несподівані, нестандарті відповіді та рішення.

12.Дуже спостережлива, швидко реагує на все нове і несподіване.

Схильність до занять науковою роботою

1. Висловлює думки чітко і точно.

2. Читає книги, статті, популярні видання, журнали з випередженням своїх однолітків на рік-два.

3. Володіє вищою від середньої здатністю щодо розуміння абстрактних понять та встановлення узагальнень.

4. Добра «моторна» координація, особливо між зоровим сприйняттям і рукою. Добре фіксує те, що бачить і чітко записує те, що чує.

5. Після уроків любить читати науково-популярні журнали, книги, віддаючи їм перевагу перед художньою літературою. Не сумує, якщо її проект чи новий задум не підтриманий педагогом чи батьками, або якщо «експеримент» не вдався.

7. Прагне з'ясувати причини і суть подій.

8. Проводить багато часу над створенням власних «проектів» (конструювання, збирання колекцій тощо).

9. Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується над цим.

Літературне обдарування

1. Легко будує розповідь, починаючи від зав'язки сюжету і закінчую чи розв'язанням якого-небудь конфлікту.

2. Придумує щось нове і незвичне, коли розповідає уже всім відоме.

3. Дотримується лише необхідних деталей у розповідях про події, все неістотне відкидає, залишає головне, найбільш характерне.

Гіперактивні діти

Про гіперактивних дітей сьогодні знають всі, хто-то з чуток, а хтось стикається з гіперактивним малюком щодня у власній родині. Гіперактивна дитина з синдромом дефіциту уваги - це хаотичний вічний двигун - він постійно в русі, навіть якщо він і присяде, то його руки постійно знаходяться в русі - щось перебирають, крутять. Увага такої дитини розсіяна, вона безцільно звернена то один предмет, то на інший. Навіть нові дитячі іграшки захоплюють таких дітей не надовго.
Деякі, особливо літні люди, вважають, що така поведінка - наслідок неправильного виховання і вседозволеності з боку дорослих. Але це не так! Якщо гіперактивну дитину спробувати змусити бути спокійним за допомогою криків або покарань, ефект буде ще гірше. Налякана і скривджена дитина стане ще більш активною, при цьому можлива істерика. Активність частенько дратує дорослих, яким хочеться, щоб все навколо було «чітким та спокійним». У той же час, для дитини рух - це і ознака, і засіб розвитку і зростання, тобто природна потреба.
У більшості своїй діти хочуть впоратися зі своїми проблемами, тому що бачать реакцію дорослих, незадоволених їх поведінкою. Але по-справжньому це можна зробити, тільки зрозумівши, чи дійсно це проблема, а не природна потреба дитини в русі, а також, з'ясувавши її причини.

Як запобігти проблемі?

- Важливо допомогти збудженій дитині відчути себе впевнено, навчити самоконтролю і самоповазі.
- Інформуйте дітей заздалегідь про майбутні справи: «Зараз ми одягнемося і підемо гуляти. Приблизно через годину повернемося і будемо обідати . Надягай чобітки, куртку і підемо ».
- По можливості, дотримуйтесь режиму дня - сон, їжа, прогулянка, в один і той же час.
- Навчіться бачити позитивні сторони в активності дитини: вона швидко включається в дію, швидко виконує роботу .
- Не пропонуйте дитині занять, що вимагають дуже довгого сидіння на одному місці.

Як впоратися з проблемою, якщо вона вже є?

Корекція поведінки гіперактивної дитини вимагає величезного терпіння з боку дорослих і систематичності. У спілкуванні з гіперактивною дитиною неприпустимі крайності, метод "батога і пряника" тут не підходить. Коливання в поведінці батьків - від суворості до сюсюкання негативно позначаються на психіці такої дитини.
При корекційної роботи з такими дітьми потрібен комплексний підхід. Батькам не варто сподіватися, що заняття з психологом і лікарські препарати допоможуть малюкові без їх участі. Основа успіху в корекції гіперактивності залежить, в першу чергу, від батьків і їх правильного спілкування з дитиною.
Всі ігри та дитячі іграшки будинку повинні допомагати дитині стати спокійнішою. У першу чергу варто запастися іграми для зняття напруги, м'язової та емоційної. Якщо малюк надто вже розбігався, то йому дуже допоможе шведська стінка. З одного боку - це фізичне навантаження, а з іншого - необхідність зосередитися, піднімаючись і опускаючись по драбині. Звичайно, при цьому, необхідно знаходитися поряд з малюком.

Коли малюк стане спокійніший, запропонуйте йому конструктор або пазли. Крім цього існує маса ігор, які допоможуть вам коректувати поведінку гіперактивного дитини.

"Роби навпаки" - ця гра розвиває навички концентрації уваги і в той же час не змушує дитину бути нерухомою, що дуже важливо. Ви показуєте малюкові різні рухи, а він повинен зробити навпаки. Ви піднімаєте руки вгору - малюк опускає. Ви заплющує очі, а малюк широко відкриває свої оченята. Ви витягаєте руки вперед, а малюк відводить назад. Сидячи на стільці підтискає ноги під себе, а малюк навпаки, витягує ніжки вперед.

Смуга перешкод. Покладіть на підлогу мотузку або пояс, розкладіть на відстані один від одного картонні кола, кубики та інші предмета. Дитина повинна пройти цю "смугу перешкод".

Занадто енергійній дитині потрібно давати час і можливість виплеснути свою енергію так, щоб це не принесло шкоди ні йому, ні оточуючим: перекидатися на матраці, пролазити під стільцями, стискати в руці м'ячик або силомір.

Щоб допомогти активній дитині зосередитися, візьміть його на коліна, або притримуйте його рукою за плечі, двома руками за передпліччя.

Як можна частіше, коли дитина спокійна, давайте їй знати, що її поведінка поліпшується: «Бачиш, ти вже зміг надовго зосередитися. Напевно, зараз ти пишаєшся собою ».

Доручайте дитині справи, в яких потрібно прояв її активності - зібрати всіх до столу, принести необхідний предмет.

І ще, не забувайте хвалити малюка навіть за маленькі успіхи і здобутки!
Всі ігри та дитячі іграшки будинку повинні допомагати дитині стати спокійнішою. У першу чергу варто запастися іграми для зняття напруги, м'язової та емоційної. Якщо малюк надто вже розбігався, то йому дуже допоможе шведська стінка. З одного боку - це фізичне навантаження, а з іншого - необхідність зосередитися, піднімаючись і опускаючись по драбині. Звичайно, при цьому, необхідно знаходитися поряд з малюком. Коли малюк стане спокійніший, запропонуйте йому конструктор або пазли. Крім цього існує маса ігор, які допоможуть вам коректувати поведінку гіперактивного дитини. "Роби навпаки" - ця гра розвиває навички концентрації уваги і в той же час не змушує дитину бути нерухомою, що дуже важливо. Ви показуєте малюкові різні рухи, а він повинен зробити навпаки. Ви піднімаєте руки вгору - малюк опускає. Ви заплющує очі, а малюк широко відкриває свої оченята. Ви витягаєте руки вперед, а малюк відводить назад. Сидячи на стільці підтискає ноги під себе, а малюк навпаки, витягує ніжки вперед. Смуга перешкод. Покладіть на підлогу мотузку або пояс, розкладіть на відстані один від одного картонні кола, кубики та інші предмета. Дитина повинна пройти цю "смугу перешкод". Занадто енергійній дитині потрібно давати час і можливість виплеснути свою енергію так, щоб це не принесло шкоди ні йому, ні оточуючим: перекидатися на матраці, пролазити під стільцями, стискати в руці м'ячик або силомір. Щоб допомогти активній дитині зосередитися, візьміть його на коліна, або притримуйте його рукою за плечі, двома руками за передпліччя. Як можна частіше, коли дитина спокійна, давайте їй знати, що її поведінка поліпшується: «Бачиш, ти вже зміг надовго зосередитися. Напевно, зараз ти пишаєшся собою ». Доручайте дитині справи, в яких потрібно прояв її активності - зібрати всіх до столу, принести необхідний предмет.
І ще, не забувайте хвалити малюка навіть за маленькі успіхи і здобутки!

Боротьба дитини за самостійність.

Як уникнути конфліктів?

Конфлікт між особистістю дитини й тим, чого очікують від неї дорослі - звичайна сімейна ситуація. Небезпечними є не демонстративні дії дитини, а те що їх викликало. Скоріш за все це невпевненість в собі, труднощі у спілкуванні чи навчанні, надмірна образливість, занижена самооцінка. Але ж так не хочеться, щоб дитина виросла вразливою, щоб вона провокувала своєю незахищеністю нападки з боку інших людей. Адже зачіпають того, хто легко піддається образі.

Чим слабкіша воля дитини, тим вона легше піддається диктату батьків, відмовляється від власних поглядів, приймаючи батьківські установки. Але якщо Ваша дитина здатна супротивитися, то починаються «бойові дії». Це її боротьба за відновлення справедливості, її відповідь на приниження своєї гідності чи применшення суверенітету.

Дітям подобається грати «ображених», виражаючи свій протест повільністю, скаргами на недугу, демонстративним неслуханням, відмовами щось їсти, навмисним заїканням, емоційними вибухами, безкінечними і безглуздими запитаннями. Так вони намагаються відстоювати свою незалежність у сім'ї. Для власного самоутвердження малята, часом варварськими способами привертають до себе увагу - одна дівчинка постригла кота, хоча знала, що коти не стрижуться, перекрутила пластилін на м'ясорубці, усвідомлюючи, що пластилінові ковбаски не смачні, вилізла і стала на підвіконні, знаючи про небезпеку такого вчинку. Так, жаль кота, тривожно за донечку, довго прийдеться відмивати м'ясорубку - і все ж ... треба позбавитися миттєвого обурення й намагатися зрозуміти : можливо у своїй поведінці дівчинка малює знаки своєї внутрішньої психологічної біди. Треба розшифрувати ці знаки, а не хапатися за свої батьківські інструменти насилля. Погано, якщо в житті Вашої дитини першими словами будуть «мама», «тато» і «не можна». «Можна!» - сказала мама: «Усе можна, але давай подумаємо, чи вдало це вийде». А вийшло і справді не дуже добре: захворів підстрижений кіт, зіпсована м'ясорубка, але донечка вчинила так, як бажала. Не варто боятися невдачі - важливо намагатися не дати дитині накопичити в собі нерозв'язані проблеми. Яка корись від постійного пригнічення та покарання малюка, з'ясування її провини, від безжального визначення її негативних якостей? Дитина або зламається під вантажем своєї непридатності, або стане «бунтарем». Що потрібно батькам? Терпіння, розуміння, відповідальність, любов.

Що потрібно дитині? Знайти ту маленьку, необхідну для її здоров'я нішу, яка перебуває між боротьбою та покірністю.

Відмовившись від насилля у сім'ї, ми прокладаємо місток від серця до розуму, визначаємо у дитині союз із самою собою, з іншими, а це - притік життєвої енергії.

Ви бажаєте, щоб Ваша дитина була врівноваженою? Не чиніть так, щоб її воля перетворилася у впертість, боягузтво чи пасивність. Таке може трапитись від Вашої батьківської упередженості. Не вступайте «в бій» із власною дитиною без крайньої необхідності, не піддавайтеся на її провокації. Зрештою, задійте весь свій гумор. Не реагуйте на кожний вчинок малюка безпосередньо, не міряйте її вчинки за дорослими нормами. У дітей можуть бути цілком несподівані мотиви чинити саме так. Пам'ятаймо, що ствердний кивок, слова любові, душевне тепло посилають життєву енергію, а гірка посмішка, злі слова - ослабляють, ваше здоров'я і здоров'я Вашої дитини підтримають довіра, дружелюбність, повага, вдячність і, звичайно любов.

Кiлькiсть переглядiв: 112

Коментарi